В умовах перманентної кібервійни та стратегічного курсу на євроінтеграцію кібербезпека України переживає фундаментальний зсув парадигми. Формальний підхід до безпеки (compliance-based) став не просто неефективним – він став небезпечним, демонструючи свою обмеженість проти адаптивних загроз.

Ця реальність змушує переходити до ризик-орієнтованої моделі, і нещодавні зміни до ключових урядових постанов (зокрема, №373 для держорганів та №518 для об’єктів критичної інфраструктури) лише законодавчо закріплюють цей неминучий процес. Це не просто зміна правил – це глобальний тренд, закріплений у стандартах ISO 27001, COBIT та європейській директиві NIS 2. Їхня спільна філософія проста: ефективна безпека завжди починається з аналізу ризиків.

Сьогодні неможливо захистити все на 100%. Головне завдання керівника – забезпечити виживання організації та захистити те, що дійсно має значення.

Чому старі методи більше не працюють?

Більшість організацій звикли працювати за принципом «відповідності вимогам». Це коли безпека вимірюється кількістю підписаних паперів та наявністю формальних атестатів. У такій моделі фокус зміщується на виконання формалізованих вимог, а не на усвідомлення реальних ризиків для конкретної організації. Саме тому цей підхід має низку вад:

• «Сліпі зони»: Регламенти не враховують специфіку ваших процесів. Для громади критичним є реєстр мешканців, для бізнесу – безперервність платежів. Формальний підхід захищає їх однаково з другорядними системами.
• Відсутність реального захисту: У багатьох випадках безпека існує лише «на папері», а ресурси на неї не виділяються роками. Коли ж фінансування з’являється, воно часто витрачається на закупівлю обладнання, яке без професійного налаштування під реальні загрози стає «мертвим капіталом».
• Ігнорування пріоритетів: Відсутність фокусу призводить до того, що стратегічно важливі вузли (сервери, бази даних) залишаються так само незахищеними, як і звичайні робочі станції.
• Відсутність гнучкості: Технології та методи атак змінюються швидше, ніж оновлюються державні стандарти.

Ризико-орієнтований підхід (Risk-based approach)

Це стратегія, де кожне рішення ґрунтується на аналізі: «Яка ймовірність загрози та який масштаб наслідків для організації?». Кібербезпека перестає бути ізольованою технічною функцією і стає частиною загального управління. У цьому контексті ризик виступає не окремим елементом системи безпеки, а логікою, що визначає пріоритети та напрямки захисту.

Важливо розуміти: цей підхід не є разовою дією. Це безперервний цикл управління. Як тільки змінюються умови, з’являються нові цифрові сервіси чи типи загроз – система захисту має адаптуватися.

Для практичної реалізації цього підходу організації використовують фреймворки NIST (зокрема CSF та RMF). Вони заповнюють законодавчі вимоги зрозумілим змістом, пропонуючи структуровані «дорожні карти».

Як це виглядає на практиці? Замість намагання закрити всі вразливості одночасно (що неможливо без величезних бюджетів), організація фокусується на головному:

• Пріоритезація активів: Визначення систем, збій яких паралізує діяльність.
• Аналіз реальних загроз: Фокус на актуальних сценаріях – для когось це фішинг, для когось – злам промислового контролера або витік бази клієнтів.
• Прийняття рішень: Керівництво свідомо вирішує: який ризик ми усуваємо негайно, який – мінімізуємо, який – приймаємо (якщо захист коштує дорожче за сам актив) чи перекладаємо на третю сторону.

3 етапи впровадження: від нуля до стійкості

Цифрова стійкість не будується миттєво. Це шлях, що поєднує технічні кроки та зміну мислення всередині організації.

Навіть якщо в установі чи компанії зараз не налаштовано жодного процесу, перехід до risk-based моделі дозволяє почати діяти ефективно вже сьогодні. 

Етап 1. Інвентаризація та фокусування Необхідно провести ревізію: які дані ми обробляємо? Де вони зберігаються? Що не може зупинитися за жодних обставин (критичні дані, реєстри, канали зв’язку)?

• Держсектор: Захист службової інформації, систем документообігу та реєстрів.
• Бізнес: Захист комерційної таємниці, інтелектуальної власності та каналів продажів.

Етап 2. Поступове впровадження Почніть із кроків, які дають максимальний результат за мінімальні (або нульові) витрати:

• Двофакторна автентифікація (2FA) – закриває більшість ризиків зламу облікових записів.
• Сегментація мережі – локалізація загрози, щоб один зламаний ПК не став точкою входу до всієї мережі.
• Регулярні бекапи – єдина гарантія відновлення після інциденту.

Етап 3. Формування культури безпеки Технології працюють лише там, де їх підтримує відповідальна поведінка людей. Навчання персоналу не має бути формальним «інструктажем під підпис» раз на рік. Це постійна обізнаність: регулярні тренінги та актуалізація знань про нові методи фішингу та соціальної інженерії. Кібербезпека стає спільною відповідальністю – від голови громади чи власника компанії до кожного співробітника.

Стратегічне значення для України

Перехід на ризико-орієнтовану модель – це не просто тренд. Це питання виживання в умовах гібридних загроз. Цифрова стійкість стає базовою умовою для отримання інвестицій, співпраці з міжнародними партнерами та довіри громадян.

Для керівника це означає перехід від реактивного реагування на інциденти до проактивного управління цифровими ризиками організації.

Чек-лист для самооцінки: ключові питання для керівника

Спробуйте чесно відповісти на ці запитання, щоб зрозуміти реальний стан цифрової стійкості вашої організації:

1. Чи можете ви прямо зараз назвати три інформаційні системи, без яких ваша організація припинить існування через 2 години після збою? 
2. Чи використовує організація програмне забезпечення або операційні системи, які більше не підтримуються розробником (наприклад, старі версії Windows)? Важливо враховувати, що відсутність регулярних оновлень робить такі системи критично вразливими до сучасних методів атак.
3. Навіть якщо технічні засоби захисту встановлені, чи впевнені ви, що вони реально налаштовані під актуальні сценарії атак? Чи вони просто працюють «за замовчуванням», створюючи ілюзію безпеки?
4. Коли востаннє свідомо виділялись кошти на захист критичних активів, а не просто «на IT-інфраструктуру»? Чи розумієте ви, які саме ризики закриває кожна інвестована гривня, чи фінансування безпеки відбувається за залишковим принципом?
5. Що станеться, якщо ваш співробітник сьогодні натисне на фішингове посилання? Ви розраховуєте лише на його пильність, чи у вас впроваджено 2FA та сегментацію мережі, які не дадуть зловмиснику піти далі?
6. Навчання персоналу – це формальний підпис у журналі раз на рік чи ви реально пояснюєте людям, як розпізнати атаку, розуміючи, що один тренінг не змінить поведінку в мережі?
7. Чи є у вас резервна копія даних, яка фізично лежить поза мережею? Чи перевіряли ви, як швидко зможете з неї відновитися, бодай раз за останні пів року?

Якщо більшість відповідей викликають сумнів – ви все ще перебуваєте в зоні «регламентованого захисту». Ризико-орієнтований підхід починається там, де закінчуються формальні звіти та починається реальна стійкість.